Журавка

Журавка
Край тоненької стежини
Де сліди людини
У траві жмутком лежало
Гніздо журавлине
В нім розпростані два крила
Білі, майорливі
А з під пір’ячка гляділи
Дзьобики пташині.

Вони жалібно кричали
Їстоньки просили
Журавлі не прилітали
В пташок нема сили
Журавлина мати спала
І не чула крику
Діточок не колихала
Бо спала до віку
Чи то сталось щось жахливе
Чи то люд накоїв?
Що у небі птах журливо
Співає поволі…